Засіваючи зерна справи,
Пам’ятай: не всі проростуть.
Щось собі заберуть лукаві,
Щось утратить первинну суть.
Та коли зарясніють сходи,
Ще не думай про урожай:
Всюдисуще заздренне око
Буде гіршим за вороння.
Заглушатиме трав надії
Бур’янів знахабнілий лист,
Випиваючи світлі мрії
Черв’ячком, що совість прогриз.
І почне видаватись марним
Засівання (де ж результат?),
Пухирі від трудів криваві
Шепотітимуть: «Все! Не варт!»
Ось тоді у твої долоні,
Прохолодний ще від роси,
Плід впаде, як падають зорі,
Світла сповнені та краси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588270
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.06.2015
автор: ptaha