Солодка яблуня! Шумить бджолиний рій,
А яблука виблискують, як церкви золотії,
Ця яблуня моїх юнацьких мрій,
Це плід - кохання, радості, надії…
Коли цвіла… У затишку сидів,
А вона дихала легеньким ароматом,
Під нею, друзі, як у Бога жив
І не сидів ніколи з автоматом.
А нині знов громи, збивають пишний цвіт,
То сіє «град», чи велетні - краплини,
Що на землі лишають диво слід,
Чи ями залишають, чи сльозини.
А цвіт злетів, лишився пустоцвіт…
Громи гримлять, б’ють і понині «гради»,
Тепер став чорним яблуневий цвіт,
Бо й нині чути звуки канонади…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2015
автор: Віталій Назарук