Чекання сум осою жалить груди,
Безпутні дні збирають шлейф думок.
Скімлить серце, що любо - не забути,
В долі вимолює щастя оброк.
Й голосять дні пошерхлими губами,
Душа вдивляється за горизонт.
Летять слова у небо голубами,
Летять до милого, туди, де фронт.
І нова зморшка на марнім обличчі,
Ночей безсонних свідок то німий.
Хапає тіло опостилість в кліщі,
Живи, коханий мій! Вертай живий!
16.06.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2015
автор: Валентина Ланевич