Можливо дощ ту відстань скоротив...
Але і я те саме відчуваю...
Чи то когось жену, чи то про щось благаю...
Сама з собою тупо розмовляю...
У чорній стелі очі розглядаю...
Які люблю, ні не люблю-кохаю...
Від жаху серце ...ні... не завмирає...
Воно від болю груди розриває...
А ця маленька смерть не дозволяє...
не йде, не віддає, не відпускає...
Мене туди, де теж мене кохає...
Душа, яка помножена на два...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587280
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2015
автор: amoremia