Як зростала городина в мами,-
починав непокоїтись льох.
Все розкішно буяло рядами.
В дефіциті був тільки горох.
Перевага давалась квасолі
на селянських городах здавен,
а горох - на колгоспному полі
розкотився гектарами ген.
У поля рудосІльську* малечу
від душі закликав цвіркунець.
За врожаї турботу на плечі
брав тоді агроном Саганець.
Ми з сестрою червоні хустини
повязали на голови так,
щоб здаля малювалась картина,
наче квітне в огудинні мак.
Маскувались під сонечком радо
піонерським тонким полотном,
але хитро продуманий задум
розгадав молодий агроном.
Червоніли від сорому лиця,
як записував нас у блокнот
і горох майорів, як суниці,
і згадалась змістовність чеснот.
Насмішив Саганця-агронома
непідробний дітей переляк.
Відпустив нас з горохом додому -
тато був - головбух, як-не-як.
...Я сьогодні черешні нарвала
у занедбанім кримськім саду.
А в саду про горох пригадала.
І, що з совістю завжди в ладу.
* за назвою села Руде Село.
10.06.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586692
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2015
автор: Галина_Литовченко