Із неба падає блакить

Вклонюсь  тобі  мій  рідний  краю,
Впаду  листком  тобі  до  ніг.
Несу  на  крилах  водограю,
Любов,  що  в  буднях  приберіг.

В  поля  де  барви    веселкові,
І  з  неба  падає  блакить.
Цілують  промені  ранкові,
А  вечір  річеньку  сріблить.

Ночами  Місяць  жовто  –  ясний,
Гуляє  в  зорянім  вінку.
Бува  до  ранку  не  погасне,
Лягає  спатки  на  даху..!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586612
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2015
автор: Дід Миколай