Чатувала мене, голубила,
Казала завжди, що я красивий,
Але тіло моє "Білий голуб"
На багнет насадив твій служивий.
Ублагала мене горою трупів
І казала, що це заради мене,
І казала, що це я такий глупий,
Тому любиш мене через коліно.
Робили Історію "мироносиці" -
Генії вбивств, що мали руки у крові -
Троянські коні, літаки, міноносці,
Бомби, снаряди, ніби за мене бої.
Я не стогну, та стогнуть часи і народи,
Бо теща - твоя мати махає косою.
Я чекаю, що сини - духовні герої,
Закопають тебе й я плитою закрою.
09.06.2015
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586394
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 09.06.2015
автор: Левчишин Віктор