Згорну в клубок розплетені тривоги,
Зберу докупи розсипи жалю,
Немов каміння, кину край дороги,
Свічу надії в серці запалю.
Я не піддамся мимовільній тузі –
Лишень аби вогонь свічі горів.
Не вічно ж панувати чорній смузі! -
Ущухне плач і залунає спів.
Веселкою ще усміхнуться хмари
Опісля відчайдушного дощу!
Розвіються усі нічні примари,
Коли надії запалю свічу.
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586367
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2015
автор: Ірина Васильківська