Вклонюся матері

                                                     Від  щастя  не  сивіють  в  тридцять  три,
                                                     Але  тобі,матусю  злі  вітри
                                                     Сипнули  сивини  ще  молодою.
                                                     Та  вистояла,все  стерпіть  зуміла,
                                                     І  горе  подолать  взяла  десь  сили,
                                                     Й  на  люди  не  виходила  сумною.

                                                     Всміхалася,усе  пісні  співала,
                                                     Навіть  тоді,коли  душа  ридала
                                                     Й  хотілося  на  увесь  світ  кричати.
                                                     Тож  кожну  зморшку  на  твоїм  чолі
                                                     Цілую.Та  вклонюся  до  землі
                                                     Людині  найдорожчій  в  світі  -  Матері.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585871
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2015
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський