Кожен мій погляд у крайній вагон у метро
На вулиці через суцільну ламаючи червоне ребро
Тієї будівлі
Кожен мій погляд прямо
Кожен влучений не тому
Як вибачення за те що я обізналась
За те що ніяк тебе не знайду
За кожну довільну мимовільність
За кожен примус сприймати
Усих цих незнайомих постійних
Щоб тисячу раз обізнатись
За те що всюди де я шукаю
Тебе немає
Навіть випадково
Мій погляд блукаючи вибачається
В перехожих за те
Що вони
не ти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585812
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2015
автор: Кутова