найм'якше

пливе  соковитою  зливою  лави
вельветова  грива  м’якої  заграви
цілуй  мене  милий  схвильованим  левом
цілуй  мене  тепло  сливово  вишнево
солоними  лапами  першої  хвилі
і  наші  вітри  на  одному  вітрилі
і  наші  слова  спільні  словооктави
вплітають  у  шерсть  мідногривої  лави
пливе  над  очима  над  тілом  над  пилом
вельветова  північ  холодним  чорнилом
і  натяки  голі  в  своєму  зухваллі
у  посмішці  грають  на  вістрі  емалі
усе  що  найглибше  найтонше  найм’якше
на  заході  сонця  смакує  інакше

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585750
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2015
автор: Кароліна Бундаш