Хвилює знову мене кров,
Хоч пролетіли вже роки,
В думках лечу до тебе знов,
Бо ми ж два береги ріки…
Пролинув час і серце знов,
Згадало, що таке любов,
Я заспівати серцем зміг,
Хоч осінь сіла на поріг.
Через літа, через роки,
До тебе, люба повернусь,
Ріка єднає береги,
Таке придумав я чомусь…
Підемо знову по росі,
А Місяць нам освітить шлях,
Твоя рука в моїй руці,
Хоч жовте жито на полях.
Нове збудуємо життя,
Полетимо разом увись,
Щоб знов зріднились почуття,
Назад вернулось те – колись.
Бабусі літо ще летить,
Уже і в мене сивина,
Проте, за цю блаженну мить,
Давай, ми вип’ємо вина!
Через літа, через роки,
До тебе, люба повернусь,
Ріка єднає береги,
Таке придумав я чомусь…
Підемо знову по росі,
А Місяць нам освітить шлях,
Твоя рука в моїй руці,
Хоч жовте жито на полях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585487
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2015
автор: Віталій Назарук