Спіткнувшись, не спинилась - поповзла!
У напрямку омріяної долі.
У змученому серці лиш мета,
А вказують дорогу ясні зорі.
Упавши, не злякалась - підвелась!
І знов деруся вгору до вершини.
І відкілясь упевненість взялась,
Що зможу відтворити сну руїни.
Наснилося, що можу майже все!
Лиш у зневірі серця перепона...
Повірила... І хай мене несе
На крилах мрія, ген, до перемоги!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584857
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2015
автор: Inness911