Не при столі, не біля столу,
Не коло ніг, не на плечі…
Мені в світлицю цю чудову
Не увійти, не увійти.
Сама у сінях: темно, лячно,
Я дослухаюсь тихих слів.
Це не в молитві серце плаче.
Він хліб-вино їм розділив…
Вечері тайної причасник,
Сьогодні будь благословен.
Твоя зародить ниво рясно,
Достигне зернами знамень.
Душе, дивися - вийшов Юда…
Не спокушайся, не питай,
Коли для нас з тобою буде
Доступний цей найкращий рай.
Коли настане тіла й крові
Найбільша жертва серед днів,
І час рушати на Голгофу,
Лишивши змову мрій і снів.
Відкриті двері, Він все кличе,
Там нам у сінях звично так,
Сховавши в мороці обличчя,
Лежати до кінця навзнак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584422
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.05.2015
автор: Ольга Білицька