З потрісканих амфор із вулиць змертвілих міст
Крізь сіль сторіч, каміння сліз і хрестики тіл
Кривавить час вином терпким в незгоєний біль.
І смуток їсть усе. І холод в руїнах душ.
Шукає небо в чиїхсь очах відбитки доль
Чи мітку страху в тих, що в черзі за сонцем йдуть.
Чекаючи жертву… А, може, наступний ти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584390
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2015
автор: v1n