Вогонь горить, хоч вітер й злива,
Вогонь палає та димить,
Вогонь пашить, й як сонечко мрійливе,
Промінням хоче нас повить.
Він гуготить, тріскоче тихо,
Та полум’я його цвіте.
І все одно – чи радість, лихо...
Для нього це усе пусте.
Підкинув дров – і нестрашні вже бурі,
Додав іще – і вітер не зляка,
Хоч гілочку ти кинь – ні кучугури
Не заметуть його. Природа це така.
Та досить знехтувать цим правилом важливим,
І не підкинуть палива у вогнище своє,
То поступово, хай і не миттєво,
Воно погасне геть і вже не спалахне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583438
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2015
автор: foramenifera