Степи, гаї, старі могили,
Блакить у небі й золото ланів:
Тут різнії народи жили,
Тепер для нас цей край зацвів.
Колись тут скіфи кочували,
Немало й інших осідало,
Щось будували, воювали:
Та все оте кудись зникало...
Було... Вже відійшло воно,
Старі могили залишились,
Усе пропало вже давно,
А потім ми отут з'явились...
Як після нас? Хтось інший буде?
Що ми створили пропаде?
Але ж повік не щезнуть люди
Де небо й поле золоте!
5/5/2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583408
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2015
автор: Федір Трох