Не чіпай мене, я – розпечена лава,
Стікаю недрами світу
Тільки сьогодні.
Не іди сюди, я – дорога лукава,
Бездумно тебе заведу
Тільки в безодню.
Не дивися так, очі зелені мої,
Зеленню вдосхочу ситі,
Надто холодні.
Ти не вір тепер, погляди ласі-п’янкі,
Надто туманом сповиті,
Зараз порожні.
Не дивуйся так, нерви є досить крихкі,
Чаші вже повні по вінця,
Так, не бездонні.
Зрозумій мене, кожен своєї межі
Хоче сягнути, не бійся,
Душі голодні.
Не торкай мене, надто відлюдна чомусь,
І світ мене кинув саму,
Тільки сьогодні.
Ти зачекай лише, завтра знов повернусь,
І тихо тобі покладу
Вірші в долоні.
23.05.2015 р.
© Альбіна Смолянська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583367
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.05.2015
автор: Альбіна Кузів