Присвячення моїй подружці...
-----------------------------
Гіркота полинула від річки.
Розцвітає знов євшан-полин.
А у сні прилинули смерічки.
І відчула, ніби рідний дим.
І берізки йдуть до мене в гості.
Передать поклони від батьків.
І пливуть надії в високості,
Ще зустріть живими стариків.
А вночі явилась рідна хата,
Сонях, що заглядує в вікно.
Ніби ця розлука, як розплата.
За які гріхи оце дано?
І кого винити в цій розлуці?
Точить бідну душу, мов іржа.
І згадала терен в білій хустці.
І кому тут треба я? Чужа...
Нахилила голову на руки.
Виплакані сльози докінця.
Як перенести оцю розлуку?
Буде чи пробачення отця?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583335
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.05.2015
автор: Н-А-Д-І-Я