Затихло невгамовне місто,
Не дзеленчать вже телефони
І не клеїться з розмов тісто,
Потускніли на стелі плафони.
Кожен перегортає життя сторінки -
Старанно нанизує висновки.
Прокручує відбуті фрагменти,
Будує подальші елементи.
Хтось жалкує про загублене намисто
Один згадує веселе дитинство,
Інший картає себе за отруйне слово -
Від спогадів у нього відбирає мову.
І вночі всі ми не такі як вдень…
Вдягаємо маски день-у-день
Віддзеркалення своє коректуємо,
Вираз обличчя ретельно шліфуємо.
А вночі ми згадуємо справжніх себе
За душу щось невгамовно шкребе.
Керувати емоціями ми не в силі -
Захлинаємося від почуттів хвилі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582783
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2015
автор: *Марічка*