День розчинився десь наполовину,
І я твої цілую знову очі.
Вигадую собі якусь причину,
Щоби були коротші мої ночі.
Щоби тебе всі сні не цілувала...
При зустрічі десь очі не ховати.
Дозволь... Тебе... Щоб зовсім розкохала...
І біль той від душі якось відняти...
День розчинився в крихточках підсуму.
Як до нестями я тебе кохала!
Я у душі своїй зачиню браму На сто замків... І вільною я стала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582770
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2015
автор: Відочка Вансель