Я на палубі стою
Та на море поглядаю
Бачу сонячний обрій вогнистий
Та погляд лишаю на нім.
Я довго дивлюся, в ту далечінь
Та очі хватають мій біль
Я зводю їх тільки для того,
Щоб очі протерти і зникла нав'язлива біль.
Я зводю очі до низу
Повільно й потрохи я йду
З надією тільки на краще
На зустріч з тобою в житті.
Я йду, я бачу
Що зміни вже відбулись
На палубі очі з пильністю впали
На тую дівчину, що тамто стоїть.
Я довго-довго на неї дивлюсь
Ця думка ніколи не згасне
Як тільки зустріти її
Та з ніжністю слова знайти.
Я довго та довго
Все думав і думав
Які ж то слова підібрати
Щоб щось для неї сказати
Як тільки надумав, я рушив
Ступаючи ніжно, по палубі цій
Я тільки не чую й не бачу
Цих змін, які не відбулись.
Нічого я вже не бачу
Є тільки думки,
Про палубу сону
Що миттю змінила свій рух́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582767
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2015
автор: Антон Українець