Та, наче річечка маленька,
Збираю дощики, джерельця-
Все -на потреби, все скоренько
Для тих, хто став на захист Неньці.
Ще поспішаю до лікарні,
Бо потребують й там турботи!
Жену я посмішкою хмари…
Всміхатися - це ж не робота!
А співчуття та солідарність-
Слова для мене не порожні!
І все, що зроблено - не марне.
Допомогати - то природньо!
Я не одна така в країні-
І кожна річка лине в море,
Це зветься волонтерством нині.
Ми зможемо здолати горе!
Ми, всі разом –потужна сила!
Не забувай свого ти роду,
Де кожен прагне щастя й миру
Й збирає дощики в негоду!
12.03.2015 Київ
Марина Даценко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2015
автор: Мара Рута