Шалено увірвався ти у мою душу,
Ламаючи всі перепони на своїм шляху.
І що робити я з тобою мушу?
Як подолати приступи страху?
Опанувати як себе я маю?
Коли характер мій приборкати зумів,
Робити що мені… не знаю,
Напевно все це ти одразу зрозумів.
Коли втрачаю я контроль своїх емоцій -
Багато дурощів роблю передусім.
Тоді перебуваю я у кроці -
Втратити розум я від тебе назовсім…
Втрачаю з кожним днем все більше й більше,
Спочатку ненависний це контроль,
А потім стає тільки гірше -
Пануєш ти в моєму серці, як король.
Тепер собі я зовсім не належу,
Привласнити мене ти все ж зумів.
Всіляко я від тебе так залежу,
Ніхто до тебе так вчинити не посмів.
Зумів торкнутись ти душі і серця,
Прекрасно-ніжним лагідним теплом.
Та й серце вже без тебе розірветься…
Немов надрізали його прозорим склом…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582655
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2015
автор: Франко Наталія