СТОРІНКИ ОДНОГО ЖИТТЯ/ ПРОЗА. Ч 46/

Нарешті,  нарешті  надія  ікрою  під  шкіру  лягла  
Не  чудо  це,  це  чудасія  -  і  келихи  повні  вина  
Ніщо  не  зупинить  мустанга,  ніхто  не  порушить  закон  
В  тілах  проростають  таланти,  веде  їх  щасливий  бог..  


Я  так  хотіла  балагану,  так  хотіла  загубитися  серед  натовпу  чужих  думок.Так  хотіла  і  ось  ці  люди  в  мене  вдома.  Я  блукаю  серед  них  незнайомкою,  Орест  спостерігає  за  моєю  ходою,  іноді  ми  зливаємося  з  ним  поглядом  і  по  моїх  жилах  б*є  ьоком,жарини  пульсують  у  моєму  тілі,  все  в  нормі,  вогонь  не  згас.Про  що  думають  ці  люди?  Про  що  вони  говорять?  Мене  цікавить  лише  він,  його  грація,  те,  як  він  говорить,  як  тримає  келих,  як  пильнує  і  кружляє  птахом  над  моєю  головою.  Я  всміхнулась.  І,  здалося..здалося  більшого  не  треба.Я  встала  з  ліжка,  перестала  гризти  себе  за  те,  що  можу  і  за  те,  що  не  можу.Я  така,  яка  є  і  надалі,я  хочу  бути  собою.Це  так  легко,  так  легко  пливти  у  човні,яким  керує  твій  чоловік.Тепло,  тілом  граються  зайчики  мого  дзеркально  світу.А  мій  світ-це  мій  чоловік.  І  я  вся  у  ньому,  у  теплих,  надійних  руках.  І  ці  очі...  Ці  неземні  очі,  я  знову  всміхнулась,мій  каламутник,  розіграв  сцену..  комусь  тут  сьогодні  пощастить)  Орест  розкидає  листівки)  вони  летять  білими  пелюстками  і  ці  люди  радіють,  хапаючи  ці  клаптики,  мій  клаптик  у  нього  в  кишені,що  ж  там,  мені  теж  цікаво,  але  ми  домовились  не  підходити  ні  на  крок,ось,ось,ось  ця  дівчинка  принесе  той  клаптик..  
-Постій,постій  маленька  красунечко!Он  бачиш  того  чоловіка  ?  
-Якого?  Тут  їх  багато!  
-Так,  але  такий  він  один..  
-Бачу,бачу)  
-Так  ось,підійди  до  нього  і  скажи,що  пані  діана  передає  йому  цілунок,а  коли  він  нахилиться  до  тебе,  візьми  у  нього  листівку,бачиш  її  куточок?  
-Бачу  бачу..  
-Мила,  яка  ти  мила..  

-Ді,чекай  мене  біля  птахів!  
Як  приємно  обходити  ці  думки,  і  йти  на  зустріч,  там  де,  там  де..  Йду,  шурхіт  плаття,  тихі  кроки..  Ще  мить  і  я  щезну  звідси..  Як  приємно,  що  це?  
-Орест,ти  не  мав  мене  запрошувати..  
-Мовчи,  просто  танцюй,  просто  танцюй,  це  ж  танго..  

Танго-це  запрошення  у  світ  іншого  коливання,  де  діджей  керує  льодом  і  вогнем,  без  слів..  Там,  біля  птахів,  я  танцювала  ще  і  ще,аж  поки  мій  чоловік  не  схопив  мене  як  маленьку  дівчинку  і  заховав  у  обіймах  від  всього  світу.  
-Ді,  треба  було  швиденько  переодягтись,  як  ти  в  цьому  платті  залізеш  на  коня?Ні  ні,вже  буде  так  як  є,  я  хочу..  
-Ми  на  озеро?  
-Майже,  майже,  я  хочу  показати  тобі  щось  інше.  

Щось  інше-  це  поле,  ромашкове,  квітуче,  з  цвіркунами  поле..  
Я  втонула  в  ньому,  а  наді  мною,  наді  мною  висіло  дві  хмарки  серед  синього  неба,  ті  очі)  неземні  теплі  очі.  
-Ді,  ти  куди  пливеш,  почекай,  я  нарву  тобі  ромашок,ти  вмієш  плести  віночки?  
-Віночки,  навіщо?  ми  й  так  сед  віночків..  
-То  ти  не  вмієш?!  Я  хочу  кохатися  у  віночках)  
-Ти  ненормальний?!)  
-Я?  Я  нормальний,ось  поглянь  який  букет!  Поглянь  яке  поєднання  голубого  і  білого,  ти  будеш  гарна,  я  хочу  тебе  у  віночку.  
Мовчки  плелися  віночки,  Орест  спокушав  мене  цілунками,  лоскотав  тими  квітами  моє  тіло,  поглядав  диким  поглядом..Пахло  квітами,  полем,  небом,  віяло  хвоєю  з  лісу,  я  загубилася  там  ..  В  обіймах  я  втрачала  свідомість,  притримувала  віночки,  які,  здавалось  ось  ось  і  втечуть  з  наших  голів,  Орест  відкривав  восьме  чудо,  сил  сперечатися  не  було..  

Боже,  милосердний  мій  Боже!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582599
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2015
автор: Ольга Ратинська