Догорає тихо свічка
У моєму пустому вікні,
І ночі ллється річка,
Не має зірок на полотні.
Щось на кшталт моєї душі -
Там самотньо, спокійно
Не має там метушні -
Інколи там ллються дощі.
“ Жити так більше не хочу”,
Кричать мої зелені очі.
“Я більше не боюся”,
Крізь сльози тихо сміюся.
Я хочу вірити людям
І нехай всі мене судять.
Я жити на повні груди буду -
Відчую солодку свободу.
Розірву кайдани чужих думок,
Упереджень перетну струмок.
Буду йти за покликом мрій
Полечу з птахами у вирій.
Знайду близьку людину,
Оберу роботу любиму,
І буду жити розкуто -
Минуле “я” буде забуто!
І тоді мине рутинність буття.
І стрімке серцебиття
Нагадає про справжнє життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582524
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2015
автор: *Марічка*