В квартирі пусто...тихо..сиро
І недопита чашка кави на столі,
У рамці фотографія щаслива
Де ще разом вони були.
Вона пішла,залишивши назавжди
І почуття його розбивши вщент,
Слова болючі з острахом сказавши,
Усе прожите полетіло шкереберть.
Пуста стіна,гарячий кип'ятильник,
Розкидані альбоми по землі,
Він спить й не чує,що гуде будильник
Вже третю ніч стрічає її в сні.
Таку красиву, ніжну і нестримну,
Що чарувала посмішкою враз
Цей погляд неземний і трохи дивний,
Після болючих тих кінцевих фраз.
Розкривши очі,бачить він натомість
Холодний дім,що дихає вогнем
І обпікає враз його свідомість,
Реальність ріже бронзовим ножем.
Від нього в серці рани не проходять
І попередній стан не вернеться ніяк,
Пронизана жалким нестримним болем,
Кричить слабка і вкрай замучена душа.
Діставши з шафки вже четверту пляшку,
Він запивати горе буде коньяком,
Розбивши ненароком її чашку,
Згадає знову цю вже прокляту любов.
Спочатку дарувала йому щастя,
Надію на майбутнє знов і знов
Та все це обернулося напастю
І як раніше вже не віяло теплом.
Дзвінки від друзів вже не турбували,
Лежить на кухні, ним забутий телефон,
Йому здавалось, що так буде завжди
Чуття,немов в обличчя кип'ятком.
Спустившись вниз і сівши за комп'ютер,
Він механічно клацає альбом,
Де їхні спільні фото,вкрай знайомі,
На них моменти,що проведені разом.
На вулиці панує сіра тиша
Туман ще з вечора стелився по землі,
А він в пустій квартирі...дим,цигарки
І недопита чашка кави на столі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582323
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2015
автор: Mariania