Чому все лиш так стається,
Чому аж ніяк інакше?
Хто щастя не вартий - сміється,
Хто вартий найбільше - плаче...
І вітер, як завжди несе
по небу хмаринки тихо.
І люди, котрі над усе,
ідуть без жалю... Лихо...
Живих у душі хоронимо,
померлі живуть у душах.
Слова через злість говоримо...
Слова, що тихенько душать...
Чому ми завжди ризикуємо,
йдемо на безглузді втрати?
І вірші вночі друкуємо
для тих, хто й думок не вартий...
Чому, хто найбільше кохає
і віддає все серце -
найбільше з усіх страждає,
об стіни безсило б*ється?..
Чому ми лиш хвойд кохаємо
І робим з життя чуму?
Ми відповідей не знаємо...
Скажіть, ну хоч хтось - чому?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582232
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.05.2015
автор: Дід Михалич