За горою тихе сільце.
(А тутешні всі кажуть – хутір).
В повоєнних роках забуте.
В саморобні бурки узуте
Сушить козам дике сінце.
Вислизають із рук граблі
Дерев’яні, теж саморобні.
Хоч трава легка, ніби вовна,
Але старість невиліковна
Жарти з пальцями робить злі.
Обіперлося на держак
І всміхнулося, аж на кутні.
Задивилося у майбутнє.
Чи в минуле. У незабутнє.
Не діждалось нічого путнього.
А було ж, здається, не трутнем…
Як же далі борсатись? Як?!.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582218
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2015
автор: Ніна Багата