Серед розквітлого латаття на озерці
Поволі плавав диво-красень лебідь.
Тримався гордо та не гордовито,
Дививсь,мов у люстерко,в плесо чисте.
У ньому ж відображення - так чітко -
Вірної подруги - біленької лебідки,
Що завжди поруч: в бурю,дощ і вітер,
Й погожу днину,коли сонце світить,
В місячну ніч,як зорі в небі сяють
Та на світанку,як вони згасають.
Не розлучаються птахи ні на хвилину.
Таке воно,кохання лебедине.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581962
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2015
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський