Я навчилась: говорити з іншими,
Але з собою й досі монолог...
Слова ставали все складнішими,
То був в душі моїй переполох.
Я навчилась: читати їх помисли,
Не знаючи лише, власних думок.
Пам'ятаючи, як мені донесли,
Рани з неправдивості всіх казок.
Я навчилась: керувати їх діями,
Але не знала куди самій йти.
Дороги плелись, немов зміями,
Не даючи і в них щастя знайти!
Я навчилась: вже грати їх ролі,
Свого сценарію забувши слова!
Нехтуючи забаганками долі,
В моїй душі йшла війна світова...
Автор: Валерія Скубій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581801
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2015
автор: Валерія Скубій