[color="#808080"](безглузда гра слів)[/color]
Згоряє повітря, зникає краса,
Вистрибує серце з могутніх грудей:
Із гуркотом впали скляні небеса
На голови мета- і недо- людей.
Пощезли кордони між злом і добром,
У плазмі часів мертвий простір снує.
Адам забива на смерть Єву ребром —
У хаосі кожен стає тим, хто є.
Збираємо кошти на довгий політ,
Бо маємо безліч цікавих ідей
В той час як холодний розкришений лід
Обпалює ступні голодних дітей.
Отруйні канали зв’язку із ніким
Винищують світ, зупиняють життя.
Ніхто не повернеться звідси живим,
Ніщо не перейде межу небуття!
• 17.05.2015 •
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581701
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 17.05.2015
автор: Єва Романенко