Нам би воскреснути з мертвих:
Наскрізь прострелені груди
Хоч би сльозою розтерти—
Може… боліти не буде.
Взяли б до рук автомати,
Кулі із серця дістали.
(Досі чекає нас мати,
Гублячи сльози-кристали.)
Стали б у бій воєдино.
Знаєте: смерть—це не страшно.
Може у добру годину
Всі піднялися б відважно.
Ми—попереду, за нами—
Тисячі… Ні, міліони!
Чули ви, як за синами,
Плачуть розпечені дзвони?
Як відлітаючи в небо
Душі прощаються щемно?
Нам вже багато не треба:
Знати, що все не даремно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581683
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2015
автор: Олена Іськова-Миклащук