Не рви троянд й коханій не даруй,
Вони ж до уст її не доторкнуться,
А, як у руки їй, голками вп`ються,
То не чекай, а з ніжністю цілуй!
Не промовляй солодких слів, не треба,
Вони лиш пестять слух - не почуття.
Словами, ти дістанешся до неба,
Але утратиш гідності життя.
Не засинай з чужою, бо не спиться,
У ліжку де немає теплоти.
І радісне нічого не насниться,
В кімнаті із терпкої німоти.
А, як знайшов - не відпускай кохану,
Закутай у обійми та цілуй.
Вона від почуттів хай буде п`яна,
А ти її у подумках малюй.
Кохай, немов би, завтра не настане,
А світ порине в забуття й пітьму.
Немов вона, для тебе - це останнє,
З чим ти живеш, для чого, і чому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580999
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2015
автор: Favord