Хенрик Яблонський, Перша любов

З  днів  шалених,
З  райдуг  ясних,
З  ніжних  теплих  снів,
Залишився  сон  промінний,
Сон  один  –  завжди  незмінний,
Ідеалу  мить  знаменна,
Де  одна  зі  струн  прекрасних
Будить  в  серці  спів.  

Світ  щасливий,
Світ  святковий,
Загадковий  світ!
Що  присниться,  що  згадаю,
В  пісні  жайворонка  грає,
Йде  в  архангельські  мотиви,
Думка  в  зорях  в’ється  знову,
Квітне  в  райський  цвіт.

Всюди,  всюди
Запах,  звуки,
Море  юних  літ
Вічно  грає  в  ясній  хвилі,
Сльози  мов  перлини  білі,
Що  було,  і  те,  що  буде,
Хоч  би  навіть  біль  і  муки  –
Завжди  дивний  світ!

То  ж  тепер  вже
Світ  заклятий
В  перших  марень  чар!
Те  «кохаю»,  те  шалене,
Ніжно  сказане  для  мене,
Мов  молитва  серця  перша,
Ох!  Люблю  я  гімн  той  свята,
Той  пісенний  дар.
Літ  весняних
Перші  грози,
Перший  травня  шал!
А  ті  ночі,  ті  безсонні,
Дні  ті  дивні,  як  ніч  сонні,
Ураган  слів  полум’яних,
Чарівна  троянда  в  коси,
Поцілунків  шквал...

Ті  чекання  –
Дощ  чи  грози,
Вітер  льодяний,  –
Щоб  на  темнім  тлі  фіранки
Тінь  побачити  коханки,
Потім  мріять  до  світання,
Врешті  мрії,  смуток,  сльози
Кинуть  в  сон  чудний  –
В  сон  привітний,
В  сон  урочий,
В  мрійний  світ  чудний!
Та  любов,  лелія  божа,
Як  в  глуші  розквітне  гожа,
То  ніколи  не  відквітне,
Поки  не  відплачуть  очі  –
Зникне  час  трудний.

Хоч  несмілий,
Тужний  з  муки,
Падаєш  узбіч  –
Та  покрите  божим  цвітом,
Серце  вірить  в  світ  за  світом,
В  сон  що  снився,  в  чуда  силу,
Всюди  бачить  божу  руку
І  не  вірить  в  ніч.  

Henryk  Jabłoński
Pierwsza  miłość

Z  dni  zapału,
Z  widzeń  tęczy,
Z  opałowych  snów
Został  jeden  sen  promienny,
Niby  senny,  a  niesenny,
Jeden  promyk  ideału,
Jedna  struna,  co  mi  brzęczy,
Żebym  śpiewał  znów.
 
Świat  wspomnienia,
Świat  uroczy,
Rusałczany  świat!
Co  przemarzy  się,  co  prześni,
W  skowronkowej  dzwoni  pieśni,
W  archanielskie  rośnie  pienia,
Myśl  się  wije  z  gwiazd  warkoczy,
Skwita  w  rajski  kwiat.
 
Wszędzie,  wszędzie
Wonie,  dźwięki
I  to  morze  strat
Wiecznie  jasną  igra  falą,
Łzy  w  brylanty  się  krysztalą,
To,  co  było,  to,  co  będzie,
Choćby  nawet  ból  i  jęki  —
Zawsze  cudny  świat!
 
Cóż  dopiero
Świat  zaklęty
W  urok  pierwszych  tchnień!
I  to  "kocham",  to  szalone,
Tak  serdecznie  wymówione,
Że  modlitwą  było  szczerą,
Och!  to  kocham,  ten  hymn  święty,
Nastrój  ziemskich  pień.
Lat  wiosennych
Pierwsza  burza,
Pierwszy  życia  maj!
A  te  noce,  te  bezsenne,
Te  dnie  dziwne,  jak  noc  senne,
Ten  huragan  słów  płomiennych,
Ta  wypadła  z  włosów  róża,
Pocałunków  raj...
 
Te  czuwania,
Deszcz  czy  słota,
Czy  burza,  czy  chłód,
By  na  ciemnym  tle  firanki
Ujrzeć  blady  cień  kochanki,
Potem  marzyć  do  świtania,
Aż  marzenia,  łzy,  tęsknota
Przebrzmią  w  senny  cud  —
W  sen  na  jawie,
W  sen  niebieski,
W  rzeczywisty  cud!
Pierwsza  miłość,  lilia  boża,
Gdy  zakwitnie  śród  bezdroża,
Sie  odkwita  nigdy  prawie,
Aż  wypłaczesz  łzy  do  łezki,
Aż  się  spełni  trud.
 
Choć  zwątpiony,
Smutny,  blady,
Upadasz  co  krok  —
Ocienione  bożym  kwiatem,
Serce  wierzy  w  świat  za  światem,
W  sen  prześniony,  w  cud  marzony,
Wszędzie  widzi  boże  ślady
I  nie  wierzy  w  mrok.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580997
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 13.05.2015
автор: Валерій Яковчук