Навіть щаслива людина хоч іноді плаче,
Навіть здорове серце так боляче ниє.
Хороброму та́кож робиться раптом лячно
І навіть холодний «ко́вдровим» словом гріє…
Ситий «по горло» дізнається з часом про голод,
«Найрозумніший» не буде свідомим у всьому,
Гірчитиме з часом, колись такий добрий, солод,
Бадьорий і сильний теж пам’ятає про втому.
Не можна побачити день, не знавши про тіні,
Нам жить один раз! Не варто лиш сонця шукати.
Будь-які миті: усмі́шки чи сльози – безцінні!
Просто щастя тримай, а погане навчись відпускати.
12.05.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580703
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2015
автор: Олена Стовбан