Дорослий син образив тата.
Невдовзі тато занеміг.
Приліг і вже не зміг він встати-
У світ мовчання переліг.
"Пробач,татусь,мою провину!"-
У горі хлипає синок.
Змахнув сльози скупу краплину,
На хрест повісивши вінок...
На цвинтар стелиться дорога.
Її все топче й топче син-
До батька ходить,не живого,
Пробачення все просить він.
Стоїть подовгу,ледве диха.
Горить на гробику свіча.
А у могилі тихо-тихо-
Мовчить вона,не пробача.
А сина все провина мучить,
Аж посивів до самих брів.
Душевний стан такий болючий,
Від нього й рано постарів.
Тепер,бува,бере за руку
І,гладячи по голові,
Він наставляє вже онука:
"Шануй батьків,поки живі!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2015
автор: Микола Холодов