Краплини мрій загублені у хвилях
Гіпаніса, що зараз зветься Буг,
а почуття в травневих шпилях
дають знайти тебе - незнаний друг...
Під сонцем спекою і крижаним дощем
присвітлі дня і місячнім сіянні,
частину буднів разом проживем -
а далі що? В суспільство. В покаянні.
Хоч сам себе йменуєш вільним
дитям степів ,овіяних піснями,
для маси будеш тільки божевільним
із мізками промитими байками...
Їм не дізнатись як цвіте латаття
у плавнях Бугу де шумить вода,
і як замріяно тріщить багаття,
або яка легка уранці по росі хода...
Тож братимуть науки піки
на конференціях побачать світ,
таких вже не врятують ліки,
вони душею звичний пустоцвіт...
А ми живі - ми будем жить думками,
Кохати. Бачити. Тримать долоні.
Не кидатись даремними словами
у пастці мрій. У власнім бастіоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580442
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2015
автор: Турист