Пливе зрадлива степом тиша.
Лиш на хвилинку стихнув бій.
Неподалік розквітла вишня.
І лиш думкам приходить збій.
Чомусь насупилося небо.
І чорна хмара попливла.
Кому війна оця так треба?
Нащо атака так ревла?
Тихенько ринули краплини.
Неквапно вітер зашумів.
То квітнуть маки у долині?
Від болю степ весь занімів.
Схилила вишня низько гілля.
А поряд воїн міцно спить.
Все заспокоїлось довкілля.
Вже розпогодилась блакить.
Та знову чути десь атаки.
Горить вже стомлена земля.
А поряд квітнуть, квітнуть маки...
Чому це лебідь тут кружля?
Упали дві гіркі сльозинки
На це усміхнене лице...
А в серце сипались крижинки,
Затвердівали враз свинцем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579968
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2015
автор: Н-А-Д-І-Я