шлях зоряного
тобі пісень більш не співають
спаплюженим живеш ти серед
не випадковий успіх,
вигадка невтішна
невтішна мить.
зникає хвиля волі
ти крапля у морі яку усі марудять.
поняття чорного і білого
перетинають
і розтинають
кому як то потрібно
твій запал підробляють
виводячи у новий "вид"
і сам від себе він тікає
в ліс.
як жалюгідна є людська істота.
створивши світ з жахів і марноти.
якби сюди прибув христос....
спалив би все навкруг.
а потім вдався до скорботи
достойні ненароджені
народжені давно на небесах
лиш зоряний, що у пітьмі давно
один на один з світом в ясній самоті
зоряний 2
спитати важко й соромно
...що далі
чи ще щось вигадають люде
ці істоти дивні і нагі
із темрявою в животі
із головою у пліток скорботі
які ще треба перейти кордони
кого ще треба!...
роз і над!
щоб край роз... на
..
Будьье здорові
поки грішні
і поки грішні ви
Гайда в танок
провина вже доведена усім
утім. не витрима ваги нудоти.
так Будьте хоч-до себе Щирі!
хоч у собі не будь святий
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579870
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.05.2015
автор: Велес Є