Мені закрита в Рай дорога,
Хоч серце вже давненько б'є тривогу,
Та вороття нема, бо гріх навколо
І я, неначе раб, одів його окови.
Інстинкти виживання вищі мене,
Вирішую лише свої проблеми,
Хоч співчуття ще є, та десь глибоко
Лежить в своїй могилі одиноко.
Я перейшов давно усі можливі грані,
Тепер моє життя лише в обмані,
Обманюю себе, на жаль, у всьому,
Найгірше те, що вірю я обману свому...
І прокляли мене ті, що благали,
Ті, що повірили в добро, добра не знали.
Ті, що вершити хочуть кару, однак судді немає..
І безпідставно кидають лиш бруд. Чого? Не знають...
А я такий, який вже є, пробачте, люди.
Навколо бачу зло і чую запах бруду.
Не вилікую вас, лише бинтом побуду,
А час - це все, що у нас є й чого не буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579855
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2015
автор: sk8ter-boyy