Доказати твою присутність не вдається словами:
ти набуваєш все нових форм:
твоє балансування
з двома невідомими
на березі прірви сумління,
(та які там невідомі, та я їх знаю)
твій вихід неушкодженою у добре провітрену аудиторію,
твій рожевий сміх, заколисуючий до запаморочення,
ведуть мене до перегляду моїх мрій та планів.
Метрополії моєї совісті переживають декаданс промисловий, культурний, аграрний.
Тишком-нишком спускаюсь у шахти підсвідомості. Вічна спека. Там стоїш ти, твої очі горять і світять, ти простягаєш склянку води.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579759
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 08.05.2015
автор: Олена Акіко