Я хвилиноньки у рученьках тримала,
Коси довгі,довгі довго заплітала.
Я ховала їх в шухляду і торбинки.
Виростають в час малесенькі хвилинки.
Ненавмисно я підслухала розмову,
Що не люблять українську нашу мову.
А ще чула,що хотіли час вбивати!
Ой,це як?І де мені його сховати?!
Бо мені його завжди не вистачає,
Моя лялька сукні нової немає.
Вітерець я ще хотіла захистити,
Щоби дощик смів у гості приходити.
Чим дорослі час вбиватимуть?Не знаю.
Чи сокирою?Чи зброєю?..Благаю:
Я маленька,та сховаю час в комоді...
Може...Буде час колись...Колись...У моді?..
Може будуть цінувати,шанувати.
З обережністю носити...Рятувати..
Щоб дорослим не схотілось його вбити...
Я маленька...Та я вчу ним дорожити...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579300
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 06.05.2015
автор: Відочка Вансель