Мінорна осінь, і вмирає сон-
це – тихий смуток і холодні сльози.
До самоти потрапила в полон,
Бракує слів – для віршів і для прози.
Твоїх очей не можу я забуть.
Журбою пахнуть білі хризантеми.
Пелюстки ніжні в небесах пливуть,
А ми давно відволіклись від теми.
Твоє тепло потрібно так мені –
Не подаруєш. Я – твої проблеми.
Я знов умру, чекаючи весни,
Як ці невинні білі хризантеми...
~2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579128
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2015
автор: Анно Доміні