Дозволила Доля мені покохати,
Заборонивши обирати,
Заборонила обирати -
Заборони тоді й кохати.
Не можу бачити щоночі,
Його красиві карі очі.
Боюся дуже засинати,
Щоб уві сні не пострічати.
Щоб уві сні не доторкнутись,
Боюся дуже пригорнутись,
Ще більш боюсь я обійняти,
А після цього зранку встати.
Не можу більше чути шепіт -
Тоді впадаю я у трепіт,
Неконтрольоване тремтіння,
Неначе муха в павутиння.
Неначе муха я борюся
І все на світі я боюся.
Боюся жити я без нього -
Бо все стає не кольорово.
Немає барв не має красок,
А на обличчях стільки масок,
Що розібрати дуже складно
Із ким потрібно жити ладно.
Заборони моєму серцю,
Насипавши на нього перцю,
Не відчувати вже ніколи,
Знайомі ритми вже до болі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579090
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2015
автор: Франко Наталія