За чверть сторіччя до війни
Тебе просив я, мій народе:
«До правди шлях свій поверни,
Щоб кривда не спіткала згодом».
Щоб над тобою, мов царі,
Не повсідалися злодюги,
Котрі твій крам, як ті кнури,
Обернуть в сором та наругу.
З недобрим не вступай в контакт,
Щоб зло з неправдою змішати,
Та мирний не підписуй пакт
Із тим, хто прагне грабувати».
Ти не послухався тих слів
І злодія впустив до хати –
А він тобі на шию сів,
Щоб краще з горла кров смоктати.
Ти все пізніше зрозумів,
Коли несила стало жити,
Коли від рук твоїх катів
Вже почали міста горіти.
Та ще не все побачив ти,
Із того, що потрібно знати:
Найнебезпечніші кати
Ще не втекли з твоєї хати.
Вони сховалися за піч,
Щоб кращий вплив на тебе мати:
А потім, як настане ніч –
Життя зненацька відібрати.
Тож стань пильнішим до того,
Хто зараз солодко щебече.
Убивцю розпізнай свого
Та вижени його з-за печі.
5.05.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579002
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 05.05.2015
автор: ПВО