Знов дощ розфарбував мої слова.
І очі закривав,щоб душу бачить.
В хвилини вечір карбував дива,
Щоб спогадом у серденьку позначить.
Дощ омивав листочок і траву,
Камінчик,квіточки,травинку,миті.
Тоді здавалось,що живу в раю.
І хвіртки навстіж завжди там відкриті.
Але в раю не холодно.А я
Відчути хочу краплі і цілунок
Мого дощу...І ще...Що я твоя...
Такий від долі прошений дарунок!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578721
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2015
автор: Відочка Вансель