- Земленько рідна, як ти змарніла!..
Вродонька ясна зів'яла, зчорніла...
- Віченьки гаснуть в німотній скорботі,
Рученьки пухнуть в одвічній турботі...
- Земле-матусю, де твої крила?
- Я ними душу від скверни закрила!..
Хай вороги моє тіло шматують -
Душеньку крильця надійно вартують!
- Нене землице, де ж твої діти?
Хто має старість твою обігріти?..
- Ох, не питай!.. Іде син мій на брата...
Кісткою в горлі їм батьківська хата!..
- Земле святая, матінко-зоре,
Як лікувати тяжке твоє горе?
Чим же ці рани криваві зцілити,
Вроду колишню твою відбілити?
- Ой, не так легко минуле вернути!..
Шрами смертельні повік не забути!
Серце сплюндроване ридма ридає...
Де порятунок, Господь лише знає!
Щира молитва загоїть всі рани,
Висушить сльози, розі́б'є кайдани!..
Очі й думки зверніть, люди, до Бога -
Встелиться рястом-барвінком дорога!
Автор малюнка - Анатолій В.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578689
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.05.2015
автор: РОЯ