Я лиш хотіла,щоби дощ прийшов.
І для весни приготувать весілля.
Хтось у обіймах землю тримав знов,
Щоб не скотилася до божевілля.
Хтось кожен вечір зіроньки чіпляв
На сиве небо,брав собі у жменьку.
Лиш я не знаю,де їх зберігав;
В щухляді?Обпікав собі долоньку?
Я цілувала вечером одну,
Щоби вона передала вітання.
Щоби забути вкотре про війну...
Щоб думать лиш про весноньки вінчання...
Я лиш хотіла дощ.Щоб більше рим
Понабирати,в вірші почіпляти.
Я лиш хотіла повернути Крим...
І Україноньку не віддавати
На шматування!..Всідусіль скубуть.
І вороги.І корупціонери...
У злиднях ветерани тут живуть...
Правнуки батька старого Бандери...
Тебе скубуть?Ти пір"ячко збирай.
Пошиємо з тобою ще перини!..
Молитви на колінах прочитай,
Щоби не втратить жодної дитини...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578452
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.05.2015
автор: Відочка Вансель