Пірнув у глибочінь очей зелених,
І полетів у далечінь безхмарно-синю,
А серце в грудях билося шалено,
Співав гірський струмок мелодію осінню…
Букет-гербарій впав у бистру воду,
Вуста злилися в поцілунок лебединий,
Послало небо вітер-воєводу,
Заголосив тривожно в лісі хор пташиний…
Здавалося, до щастя за півкроку,
Та раптом одягнув на почуття вуздечку,
І правду розповів гірку й жорстоку,
Що він їй брат по крові, і зітхнув сердечно…
В житті бувають різні перепони,
Колізії та мелодрами й катастрофи,
В коханні є неписані закони -
Так часто йдемо на заклання на Голгофу…
Несемо хрест свій, як святу корону,
І віддаємо в жертву почуття глибокі,
Тому що є в суспільстві заборони,
Як результат моралі – люди одинокі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578431
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2015
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО